Майк Перес – новий “Залізний Майк”?

Легендарний Майк Тайсон завершив свою кар’єру всього шість років тому, однак пошуки нового “Залізного Майка” почалися набагато раніше – ще з часів, коли Тайсон перший раз потрапив до в’язниці у 1991 році. Це трохи нагадувало пошуки спадкоємця ще однієї легенди боксу – Мухамеда Алі. Ні, після Алі були видатні боксери – це і той же Ларрі Холмс, і вже згаданий нами Тайсон, і Евандер Холіфілд. Однак преса і вболівальники завжди шукати точну копію Алі. Людину, яка могла б рухатись як метелик та жалити, як бджола. Звичайно, другого Алі знайти не вдалося – боксери типу Джеймса Тілліса та Ларрі Дональда намагалися копіювати манеру ведення бою “Найвеличнішого”, однак, як відомо, копія завжди гірша, ніж оригінал. Стосовно спадкоємців Майка Тайсона – то роль нового “Найгіршого хлопця на планеті” відводилась Девіду Туа, Айку Айбібучі та Сему Пітеру. Всі вони були обдарованими боксерами і справжніми нокаутерами, однак з різних причин не змогли досягти вершин, які свого часу з легкістю підкорялися “Залізному Майкові”.

Але насправді не лише цих боксерів вважали наслідниками Тайсона – кожного невисокого, атлетичного, агресивного нокаут ера записували в наслідники Майка вже з перших його боїв. Ось і зараз у вболівальницькому середовищі доводиться чути порівняння молодого кубинця Майка Переса з Тайсоном. Тож давайте спробуємо спрогнозувати, чи дійсно зможе Майк Перес стати новим “Залізним Майком”.

За своїми фізичними даними Перес дійсно дуже схожий на Тайсона – він трохи вищий за свого знаменитого тезку (183 см проти 180-ти)  і трохи важчий за нього. Як і Тайсон, Перес дуже атлетичний, причому м’язова маса кубинця сконцентрована не лише на руках та торсі, а рівномірно розподілена по всьому тілу. Як і Тайсон, Перес – дуже агресивний в рингу, він дуже активно починає свої поєдинки, викидаючи багато ударів, але б’є  їх не просто для кількості, а з акцентом. Техніка ударів Переса, який до речі, є шульгою, дуже хороша – кубинець повністю включає і корпус і ноги, що придає його ударам ще більшої сили. Крім того, кубинець добре тримає удар – в професіоналах мало хто перевіряв його  підборіддя (можу пригадати лише важкий правий прямий Керстона Мансвелла), однак в любителях Перес провів дуже багато поєдинків і жодного разу не програвав достроково. І там серед його суперників були справжні нокаут ери, серед яких особливо слід відзначити його співвітчизників, що зараз теж виступають в професіональному боксі – Луіса Ортіса (13-0, 11 КО) та Юньєра Дортікоса (12-0, 12 КО).

Майк Перес виграв всі свої 16 поєдинків на професійному ринзі, 12 з них нокаутом, причому 10 суперників кубинця не змогли дотриматися до кінця першого раунду.  Звичайно, рівень опозиції Переса в перших 16-ти боях був не дуже високим, але й не настільки сміхотворним, як у Деонтая Вайлдера чи Девіда Родрігеса. Цікавий факт – двічі в своїй короткій кар’єрі Майк Перес проводив більше, ніж один бій за вечір. Так, 15 травня 2010 року він спочатку нокаутував латвійця Едгарса Калнарса на 48-й секунді першого раунду а потім переміг і чеха Томаша Мразека технічним нокаутом в третьому раунді. А 7 травня 2011 року Перес провів одразу три поєдинки за вечір. Виступаючи в турнірі Prizefighter, що проводиться за олімпійською системою (на вибування), в чвертьфіналі Перес зустрівся з Керстоном Мансвеллом (20-1, 15 КО). Вже на початку першого раунду кубинець відправив свого суперника в нокдаун, і Мансвелл лише дивом дотримався до гонгу. Далі темп бою трохи уповільнився, але Перес дуже впевнено контролював ситуацію, і здобув перемогу одноголосним рішенням суддів. У півфіналі Майкові знадобилося всього 54 секунди, щоб розтрощити француза Грегорі Тоні (15-1, 12 КО), а супернику Переса по фінальному поєдинку, 203-сантиметровому американцеві Таю Філдсу (47-3, 42 КО) вдалося протриматись ще менше – всього 42 секунди.

Саме цей вкрай переконливий виступ Переса на турнірі Prizefighter змусив  деяких експертів вдатися до порівнянь кубинця з Майком Тайсоном. Хоча насправді таке порівняння виглядає великим авансом для Переса – так, він швидкий, він може сильно вдарити, у нього непоганий захист, та по кожному з цих компонентів він поступається тому, 20-річному Тайсону, який виром промчав по надважкій вазі в другій половині 80-х років. Втім, остаточну відповідь, як завжди дасть ринг. Деколи боксери, яким пророкували славу суперзірки виявлялися звичайнісінькими “мильними бульбашками”, згадайте того ж Панчіто Бохадо. В той же час, боксери, на яких з самого початку ніхто не робив ставку – такі, як Ларрі Холмс чи Бернард Хопкінс – ставали справжніми легендами.

Оцените статью
BoxingNews Украина
Залишити відповідь

Нажимая на кнопку "Отправить комментарий", я даю согласие на обработку персональных данных и принимаю политику конфиденциальности.